1. Повторювані записи це записи, для яких count(DISTINCT `table_key`) < count(`table_key`) - отримаємо від них їхні `table_id`.
2. Залишаємо з них ті, у яких найменше значення `table_id` (або інша ознака, за якою можна визначити, який із "двійників" правильніший)
3. Всі інші - видаляємо

1. Я написав ось такий запит для першого кроку:

   SELECT
       min(a.`table_id`) table_id,
       a.`table_key` table_key,
       count(a.`table_key`) cnt,
       count(distinct a.`table_key`) cntd
   FROM 
      `table` a
   GROUP BY
      a.`table_key`
   HAVING
      cntd<cnt

2. Результат цього запиту вважатимемо таблицею-фільтром `table_1`. Залишимо тільки ті з двійників, `table_id` яких потрапив до таблиці-фільтру `table_1`. Отже для видалення треба отримати список всіх двійників, у яких `table_key` міститься у таблиці-фільтрі, а `table_id` - не міститься в ній.
   

   SELECT c.`table_id`
   FROM
   	`table_1` b,
   	`table` c
   WHERE
   	b.`table_key`=c.`table_key`
   	and r.`table_id`!=c.`table_id`

3. Результат попереднього запиту будемо вважати таблицею "приречених" `table_2`. Тепер видаляємо з таблиці `table` всі записи, у яких `table_id` потрапив до `table_2` (таблиці "приречених").
   

   DELETE e
   FROM `table` e, `table_2` d
   WHERE e.`table_id`=d.`table_id`

DELETE e
FROM
	`table` e,
	(
		SELECT c.`table_id`
		FROM
			(
				SELECT
					min(a.`table_id`) table_id,
					a.`table_key` table_key,
					count(a.`table_key`) cnt,
					count(distinct a.`table_key`) cntd
				FROM 
					`table` a
				GROUP BY
					a.`table_key`
				HAVING
					cntd<cnt
			) b,
			`table` c
		WHERE
			b.`table_key`=c.`table_key`
			and r.`table_id`!=c.`table_id`
	) d
WHERE
	e.`table_id`=d.`table_id`

У нас на Луганщині місцеві депутати, як завжди, по-своєму, відповідно до свого розуміння, підійшли до інформування населення про діяльність НАТО.

Зокрема, нещодавно, прогулюючись центром міста, звернув увагу на стенд "Так шагаєт НАТО" газети Луганської обласної ради "Ізвєстія Луганщіни". Але цікавий він не тим, у яких фарбах на ньому постає Північно-Атлантичний Альянс. Бо ті фарби абсолютно не дивні для нашої "ісконної" території. Солдати з пачками грошей; усміхнений солдат, що цілиться у нас із автоматичної стрілкової зброї; вибухи; розвалені будівлі. І... Понівечені людські тіла.

14 червня у спорткомплексі "Старт", що у Луганську, відбувся любительський турнір з футболу на кубок "Асамблеї народів Луганщини".

Це було справді, видовищно і захоплююче! Команда українців - лемків Луганщини - "Лемківська ватра" на ньому гідно представила нашу Націю.

Я не спортивний оглядач і не знаю як це робиться. Не дуже я розуміюся і на тонкощах правил гри у футбол. Однак, друзі, це було вражаюче!

Українська команда показала дива гарної техніки гри. Більшість команд були приблизно однакові за силою.

За результатами жеребкування команди зіграли такими парами і отримали наступні результати:

1. Українці - Вірмени - 1 : 1
2. Грузини - Азербайджанці - 3 : 1
3. Українці - Євреї - 10 : 0
4. Грузини - Дагестанці - 3 : 1
5. Вірмени - Євреї - 10 : 0
6. Дагестанці - Азербайджанці - 3 : 1
7. Українці - Грузини - 2 : 0

Через те, що Українці і Вірмени показали однакові результати під час гри, довелося визначати, хто йтиме у фінал, за результатами серії пенальті. Під час цієї серії у діях українського голкіпера суддя вбачив порушення. І команда супротивників фактично зробила на один удар більше. Та навіть це не завадило команді Українців вийти до фіналу.

Команда Грузинів також показала красу і результативність гри. Тому у фіналі опинилися саме ці дві команди. Обидві команди упродовж матчу дали зрозуміти, що сили рівні. Тривалий час здавалося, що "0 : 0" і на тому все і скінчиться. Але команді лемків Луганщини таки вдалося провести м’яч у ворота суперника! Другий м’яч потрапив до воріт команди грузинської діаспори аж на останній хвилині другого тайму...

Я не можу про себе сказати, що я фанат футболу, але гордість за Наших просто зашкалювала! Молодці хлопці! Дякую вам за неймовірну гру, за ті враження які пережив я із друзями сидячи на трибунах.

Що ж. Турнір минув. Кубок відправився до міста Лутугине, звідки й більша частина команди. А я собі подумав, чи це не свідчить про те, що, ніж купувати за скажені гроші іноземних легіонерів і тим самим розвивати іноземні школи футболу, може краще вкладати сі кошти в цю ж таки землю. У наших людей! У наші школи. У розвиток українського спорту.

Як ти гадаєш, друже?

Вітання друзі!

Натрапив на український переклад для клієнта lastfm.

Сподіваюся, що це те, що ти шукаєш.

Бери його звідси: "Неофіційний переклад програми Last.fm" (посилання безпосередньо на файл)

Ставиться український переклад lastfm просто:

Для користувачів ОС Windows

Розархівуй цей архів в теку з програмою Last.fm, віндоуз-користувачі мають зробити це в таку теку:  "С:\Program Files\Last.fm"

Для користувачів Linux

файли з теки data/ в архіві (це дві теки i18n та icons) скопіювати у /usr/share/lastfm/

За неофіційний переклад українською клієнта lastfm дякуємо користувачам Lafter (aka LinuxForever)  та Sevenfourk. Сприводу зауважень до перекладу, або відповідей на питання з установлення - читаємо і пишемо у тему "Неофіційний переклад програми Last.fm"

(Доповідь до 80-ї річниці з дня утворення Організації Українських Націоналістів)

Український національний організм останнім часом відновлюється. Поступово очищується від щедро увіллятої в нього отрути брехонь та перекручень. Це відбувається завдяки тому, що в українців чимдалі — більше виникає сумнівів у вкорінених штампах і думкоформулах. Виникають питання і прагнення пізнати себе. Запліснявілим відповідям штибу “чому?” - “та тому, що дурні, слабкі, негодящі” - зараз довіряють менше, ніж раніше.

Вже навіть не цікаво ані слухати, ані говорити про те, що досі точаться суперечки сприводу Бандери і його ролі в історії сучасної Української держави. Рейтинг “Великі Українці”, проведений цього року показав, що Українська Нація, попри все, шанує свого героя. Навіть не беручи до уваги вузловаті махлювання з результатами того рейтинга.

Сьогодні при відзначенні Дня народження одного з видатних лідерів Української Нації, перед нами стоїть дві мети:

1. Нагадати про Бандеру, про його вибір шляху.

2. Вшанувати його пам’ять зміцненням своєї позиції. Своїми відповідями і рішеннями.

Щодо першої, то, гадаю, вже і без мене сказано багато. Кожен з нас може докладніше розглянути життя видатного українського організатора Степана Бандери, як і те, чому він сьогодні вважається символом боротьби Української Нації. Боротьби, яка триває.

Наш обов’язок перед загиблими за Українську землю не лише в тому, щоб згадувати про них, але й у тому, щоб продовжувати їхню славу власними вчинками. І зокрема сприймати себе, їхніми представниками у сучасності. Щоб мати змогу без лукавства ствердити “вони — це ми”.

Із цеї точки зору зараз точаться суперечки на рівні: “вони (діди) такі різні: одні хороші, інші погані”. Через це і відбувається оця нескінчена досі балаканина, штибу “ми (сучасні) теж різні: одні хороші, інші погані”. Так розділено своїх!

Українське суспільство роздирає зараз не “конфліктна постать Бандери”, а ставлення до самих себе!

УПА протистояло совєтському союзу. І це вже накладає “тавро” на бійців УПА та діячів Організації Українських Націоналістів і на Бандеру, як на лідера цеї організації. Московія нам підкине інформацію, які вони були “погані”, що робили і “ах як їх хочуть обілити”. З Польщі донесеться про “волинську різанину” - “ах які були зарізяки-нелюди”.

А тут цьому закордонному потокові ще й вклоняться! Поспішать підтакувати і... вибачатися...

Цікаво, що тут жаліють поляків, яких заселяли на Волині, викидуючи українців з хат. А українців, які повернули ці хати українцям тут називають “зарізяками”, звісно, на догоду Польщі. Вже навіть не кажучи про те, що як у Москві вирішили, що УПА це бандити, бо українці боролися проти московської сваволі на цій землі, то тут і точаться суперечки: “ах, як можуть вони бути хорошими, коли з самої москви їх бандитами називають?”

Гадаю, Бандера був би шокований тим, що українці, за державу для яких він боровся, зараз, маючи цю державу, приймають на себе будь-яке тавро, хоч би яке огидне воно було. І вибачаються за будь-що! Кланяються на всі боки, як юродиві!

Суперечки довкола ОУН і УПА (та і взагалі будь-якої української національної власної ініціативи) виглядають приблизно так: один звинувачує українців, другий виправдовує. Себто один “нападає”, а другий “намагається відбити атаки”. Це безперспективна і не конструктивна схема. Так чи інакше виправдовування — це форма вибачення.

Не за те боролися українці споконвіку, щоб їхні нащадки на своїй землі вибачалися за всякі нісенітниці і вигадки (хоч склепані на коліні, а хоч би й серйозно пророблені у впливових кабінетах)!

Головне, на що роблять ставку опоненти при заплямовуванні величі Української Нації це свідомість сучасної людини. Людини, яка живе в мирний час. Живе у власній державі, яка хоч би й як, а захищає її і дає певні гарантії. Сучасного обивателя, який сидить вдома на дивані у теплій квартирі і більшої відваги не знає, як уступити місце у транспорті вагітній жінці (та й те не завжди)? Він не знає, що таке гніт. Точніше знає, але підсвідомо вважає це справедливою відплатою собі за “злочини” його попередників. Звідси оці всі “в нас усе може бути лише погано, а якщо ні, то тільки якщо ще гірше”. Звідси оця самоненависть і самострах. Коли значні винаходи і здобутки українців і України радше осміються, ніж стануть приводом до гордості.

Головне, на чому необхідно акцентувати нам українцям, а тим паче українським націоналістам, у таких суперечках — це принцип “українець за українця”. Теза “або ми робимо свою Українську державу сильною, або ми тут продовжуємо теревенити і товкти воду в ступі”.

Суперечка “герої чи бандити”, “добро чи зло”, “слава чи ганьба” про Бандеру, про ОУН, про УПА та про інші україноцентричні постаті і рухи це не просто язикоплескання. Це вибір між тим, що ми робимо! І вибір цей між сильною Українською Державою, яка захищатиме своїх громадян і втілюватиме всі прагнення Української Нації, з одного боку і вічно слабкою формацією з якої в світі не тягнуть жили лише ліниві, вічно в усьому винним утворенням — з іншого.

Свого часу Бандера і безліч його сучасників зробили свій вибір на користь першого... Тепер наш час. І час нашого вибору! У когось є сумніви, яким він має бути?

У нас у голові формується безліч образів-категорій, ми їх структуруємо і впорядковуємо за значенням. Таким чином одні відтісняються в далекі закутки, інші ж займають перший ряд. Ця структуризація спирається на те, до яких образів ми звертаємося у повсякденному житті для прийняття рішень і долання перепон. Від того, як ми проводимо цю структуризацію, залежить те, як ми пройдемо дане нам життя: чи зможемо бути щасливими, чи все життя будемо нарікати, перебуваючи у постійному почутті незадоволення від навколишнього (незалежно від соціальної забезпеченості, до речі).
Мова про Кров і Землю як основоположні категорії-образи націоналістичного мислення. А саме про залежність можливості щасливого життя від твоєї участі у відношенні “Я – Кров” і “Я – Земля”. Наголошу, що Кров і Земля є фундаментом Нації.

• Якщо ти вкрав, то хтозна, хто з вас "кращий"? Чи Біллі, який робить з тебе споживача-платника, чи ти, котрий краде.


• Якщо ж ти свої гроші віддаєш... Чи часом не наркотик купуєш? Навряд тобі хочеться заплатити зараз за те, що тягтиме з тебе гроші поза твоєю свідомістю потім і надалі.

• спатиме - для того, щоб мати сили платити;


• їстиме - щоб поновлювати свою елементарну енергію до платіння;


• працюватиме - щоб бути платоспроможним - на роботі, за результати якої він заплатить утриціни;


• і найголовніше - ПЛАТИТИМЕ.